Гнучкий режим робочого часу
За загальними приписами трудового законодавства гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
Гнучкий режим робочого часу може передбачати:
• фіксований час, протягом якого працівник буде присутнім на робочому місці та виконуватиме свої посадові обов’язки;
• змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;
• час перерви для відпочинку і харчування.
Варто зазначити, що встановлення працівнику гнучкого режиму робочого часу можливе лише за погодженням між працівником і власником підприємства. Однак, на час загрози поширенню епідемії чи пандемії умова про гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу.
Водночас гнучкий режим робочого часу не може бути застосований до працівників безперервно діючих підприємств, установ, організаціях при багатозмінній організації роботи та у випадку, коли присутність працівника на робочому місці є обов’язковою (сфера торгівлі, побутового обслуговування населення, робота транспорту тощо).
Отже, у разі переведення працівника на гнучкий режим робочого часу у наказі потрібно визначити вид гнучкого режиму робочого часу. Це може бути фіксований час чи змінний час. При цьому варто зважати на те, що застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
